Досягнення високого рівня професіоналізму диспетчерського складу неможливо без проходження такого етапу, як тренажерна (практична) підготовка на тренажерному центрі ОПР.

Тренажерний центр є структурним підрозділом Льотної академії, створений з метою вдосконалення курсантами і слухачами отриманих теоретичних знань та набуття практичних навичок з технології роботи диспетчера при обслуговуванні повітряного руху і організації взаємодії між диспетчерськими пунктами та службами, що забезпечують польоти у відповідності до вимог Євроконтролю, тісно взаємодіє з кафедрою ОПР навчально-наукового комплексу.

В 1970 році УУЗ МЦА поставило питання про виділення підготовки штурманів і диспетчерів служби руху в самостійне середнє-спеціальний учбовий заклад.

У зв’язку з цим міністр цивільної авіації видав наказ № 589 від 20 жовтня 1970 року, в якому сказано:«В цілях забезпечення зростаючої необхідності у підготовці штурманів і диспетчерів служби руху наказую організувати з 1 січня 1971 року на базі штурманського відділення та відділення диспетчерів служби руху Кіровоградської школи вищої льотної підготовки цивільної авіації — Кіровоградське льотно-штурманське училище цивільної авіації». В училищі проводити підготовку штурманів і диспетчерів служби руху відповідно до затверджених для цих спеціальностей учбових планів.

На базі Кіровоградського льотно-штурманського училища цивільної авіації був створений диспетчерський тренажер: «УДП» (учбово диспетчерський пункт), УКДТ (учбово-командний диспетчерський тренажер), УКДТ «М» (модернізований командний диспетчерський тренажер).

В цей період підготовки диспетчерів Кіровоградське ЛШУ являло собою справжню кузню кваліфікованих кадрів як для нашої країни, так і для багатьох зарубіжних авіакомпаній.

У 1986 році Кіровоградське ЛШУ було розформовано та наказом Міністра цивільної авіації № 80 від 22 квітня 1986 року було створено факультет ОПР і переведено диспетчерський тренажер до Кіровоградського вищого льотного училища ЦА.

Відомо, що весь політ літака від запуску двигунів до зарулювання на стоянку знаходиться під постійним контролем диспетчерів служби руху. Це накладає на диспетчерський склад, особливо на керівників польотів, особливу відповідальність за безпеку польотів, за кваліфіковане керування рухом повітряних суден.

Кожен диспетчер, на якому б об’єкті він не працював, повинен твердо та чітко знати свої обов’язки, бути уважним, подавати відповідні команди ясною, зрозумілою мовою.

Для того, щоб грамотно керувати повітряним рухом в різних зонах і районах польотів, диспетчер повинен знати конструкцію літака та двигунів, аеродинаміку та динаміку польоту, характеристику радіотехнічних засобів, які знаходяться на літаку та на землі.

У зв’язку з насиченням повітряного простору літальними апаратами, оснащенням аеропортів складною сучасною технікою, збільшенням інтенсивності руху виникла необхідність готувати диспетчерський склад з вищою спеціальною освітою.

Наказом начальника Кіровоградського вищого льотного училища від 6 жовтня 1988 року № 409 з метою вдосконалення курсантами отриманих теоретичних знань та набуття практичних навичок з технології роботи диспетчера при обслуговуванні повітряного руху і організації взаємодії між диспетчерськими пунктами та службами, що забезпечують польоти, був створений тренажерний центр обслуговування повітряного руху(ТЦ ОПР ЛА НАУ).

Тренажерний центр ОПР у своєму складі має інструкторський, інженерний і технічний склад, лабораторію з розробки і впровадження новітніх навчальних програм з підготовки фахівців ОПР. Керівництво ТЦ ОПР здійснюється начальником тренажерного центру.

Слід зауважити, що при всій своїй конструктивній складності диспетчерський тренажер залишається тільки технічним засобом, інструментом в руках інструктора та пілот-оператора, які є основною ланкою системи навчання.

Спираючись на колектив, пробуджуючи у ньому творче відношення до праці, начальник багато робить для впровадження нових автоматизованих систем. Так, 1 вересня 1990 року на тренажерах ОПР впроваджено нову автоматизовану систему керування повітряним рухом «Старт».

Введення цієї системи надало курсантам можливість приступити до вивчення цієї системи не тільки теоретично, але і практично. Перехід в навчанні від внутрішньої моделі руху повітряних суден в зоні ОПР до інших джерел, що моделюють повітряні обставини, наприклад, цифрового диспетчерського тренажера «Тренер», «Інструктор», «Контроль» і т.п., значно розширив навчальні функції системи та дозволив підняти процес навчання курсантів на новий рівень, максимально наблизивши її функціонування до виробничих умов.

У 1989—1990 рр. тренажерний центр значно оновився. Ветерани, які вклали свою працю, свої знання у створення та обладнання тренажерного центру, пішли на заслужений відпочинок. На зміну їм прийшла грамотна, наполеглива молодь, що здатна підняти практичне навчання інженерів ОПР на відповідний рівень.

Цивільна авіація у найближчі роки матиме нові повітряні лайнери, керування якими вимагає високоякісного навчання диспетчерського складу служби руху. Тренажерний центр ОПР і надалі буде служити надійним гарантом у підготовці високоякісних фахівців ОПР.