Збиття російських супутників: ризики та реалії

У мережі обговорюють заяву конструктора Дениса Штілермана про можливість знищення російських супутників. Розглядаємо, наскільки це реально технічно та які можуть бути наслідки.
В соцмережах активно коментують слова співзасновника компанії Fire Point Дениса Штілермана про плани збивати російські космічні апарати. Він заявив, що супутники мають передбачувану траєкторію, тож влучити в них не складно, особливо якщо вони перебувають на висоті близько 800 км, а не на геостаціонарній орбіті (36 000 км). Йшлося про протидію російській програмі "Рассвєт" — низькоорбітальному угрупованню для широкосмугового інтернету від компанії "Бюро 1440", яке позиціонують як аналог Starlink.
Однак на практиці збиття супутників має серйозні наслідки. У листопаді 2021 року Росія вже випробувала протисупутникову зброю, знищивши апарат "Целіна-Д". Тоді утворилося близько 1,5 тисячі великих відстежуваних фрагментів і сотні тисяч дрібних. Частина сміття перетнула орбіту МКС, і екіпажу довелося переховуватися в кораблях, готових до екстреної евакуації. Зіткнення вдалося уникнути, але багато уламків залишаться на орбіті роками.
Якщо зіштовхуються два великі об'єкти, вони розпадаються на безліч нових фрагментів, які можуть пошкоджувати інші супутники. За певної щільності сміття процес стає лавиноподібним — це явище відоме як синдром Кесслера. Воно може зробити навколоземний простір непридатним для польотів.
Збити одиночний великий військовий супутник протисупутниковою ракетою — завдання, яке вже демонстрували різні країни. Але проти сучасних угруповань на кшталт Starlink цей підхід малоефективний. Такі системи складаються з тисяч невеликих апаратів, розподілених по орбіті, і здатні автоматично компенсувати втрату окремих одиниць. Щоб вивести з ладу всю мережу, довелося б знищити значну її частину, що потребувало б тисяч ракет — набагато більше, ніж є в будь-якої країни. До того ж оператор може швидко поповнювати угруповання новими запусками, відновлюючи працездатність.
Таким чином, навіть якщо технічно влучити в окремий супутник можливо, масова протидія сучасним низькоорбітальним системам виглядає малоймовірною. Головний ризик — не сам удар, а каскад уламків, який загрожує всім космічним апаратам, включно з тими, що використовуються для оборони та зв'язку.







