Крижані гори Плутона: як водяний лід формує рельєф карликової планети

Знімок NASA з відстані 12 500 км показав, як гори Аль-Ідрісі з водяного льоду межують із замерзлим азотним морем — Рівниною Супутника. Роздільна здатність понад 80 метрів на піксель дозволяє розгледіти окремі тріщини й брили.
Гори Аль-Ідрісі на Плутоні сягають майже 3 км заввишки й складаються переважно з водяного льоду. На знімку, зробленому з відстані 12 500 км, видно зазубрені вершини, що нагадують застиглі хвилі, які розбиваються об берег із замерзлого азоту. Роздільна здатність зображення перевищує 80 метрів на піксель — цього достатньо, щоб розрізнити тріщини, крижані брили та чітку межу між горами й рівниною.
Поруч із гірським масивом простягається Рівнина Супутника — велика майже ідеально гладка ділянка, вкрита азотним льодом. Саме вона утворює відоме «серце» Плутона.
Ключове питання для науковців — походження такого рельєфу. На відміну від крижаних супутників планет-гігантів, Плутон не отримує тепла від гравітаційної взаємодії з масивнішим тілом. Тому формування гірського рельєфу має бути зумовлене іншим процесом, зазначають у NASA.
Найімовірніше, гори складаються з водяного льоду, який виконує роль «корінної породи» Плутона. Значна частина поверхні планети вкрита льодом з метану та азоту, проте ці речовини недостатньо міцні, щоб утримувати гірські вершини. Твердішим матеріалом, здатного сформувати рельєф такої висоти, виступає саме водяний лід.
Довідково: 24 серпня 2006 року Міжнародний астрономічний союз уперше ухвалив визначення терміну «планета». Плутон під нього не підпав і дістав статус карликової планети.
Читайте також
Ще в розділі «Космос»
- Телескоп NASA вперше підтвердив 90-річну теорію вакууму
- Російський «Рассвет»: 32 супутники проти понад 12 тисяч Starlink
- Океан Європи виявився недоступним для дослідження через швидке замерзання води
- Екіпаж Artemis II отримає Золоту медаль Конгресу від Трампа
- LEO перенасичена: 40 000 об'єктів і тисячі маневрів ухилення







