«Камінь Буття» з Місяця: що розповів зразок віком 4 млрд років

Астронавти місії «Аполлон-15» Девід Скотт і Джеймс Ірвін у серпні 1971 року виявили на Місяці білий камінь із великими кристалами. Зразок, відомий під номером 15415, отримав назву «камінь Буття» і став одним із ключових доказів ранньої історії супутника Землі.

Знахідка сталася в районі Хедлі-Апеннін, який NASA обрало для посадки саме через імовірну наявність залишків первісної місячної кори. За основною теорією, на ранньому етапі Місяць був вкритий океаном розплавленої породи. Під час охолодження легші мінерали піднімалися, формуючи кору, а важчі опускалися вглиб.

«Камінь Буття» виявився анортозитом — породою, багатою на кристали плагіоклазу, яку науковці очікували знайти в такому шарі. Його маса під час першого аналізу становила близько 269 грамів. Кристали були настільки великими, що їх можна було розгледіти без збільшувальних приладів.

Радіометричне датування методом Ar-Ar дало оцінку віку приблизно 4 мільярди років, хоча дослідники наголошують, що це орієнтовне значення. На поверхні зразка виявили сліди численних ударів, які свідчать про мільярди років метеоритної активності.

Попри свою назву, «камінь Буття» не є найстарішим місячним зразком. Його цінність полягає в іншому: він допоміг підтвердити, що рання місячна кора формувалася з розплавленого шару, який поступово охолоджувався.

Перед польотом Скотт та Ірвін пройшли близько 18 геологічних тренувань — значно більше, ніж екіпажі попередніх місій. Вони відпрацьовували пошук зразків у горах Сан-Габріель та ущелині Ріо-Гранде. Сам «Аполлон-15» став першою місією типу J, яка передбачала тривалішу наукову роботу з місячним всюдиходом і вдосконаленим обладнанням.

Зараз зразок 15415 зберігається в Космічному центрі Джонсона NASA. Він залишається фізичним свідченням того, що Місяць на ранньому етапі міг мати розплавлену поверхню, яка згодом охолола й утворила його кору.