Атмосферного пилу поменшало на 10%: як це впливає на клімат

Атмосферний пил зазвичай сприймають як забруднювач, але в кліматичній системі він виконує й іншу функцію: частинки відбивають сонячне світло назад у космос, тому поверхня отримує менше енергії. Сумарно це дає невеликий охолоджувальний ефект.

Нова робота Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі (UCLA) зафіксувала зменшення кількості атмосферного пилу приблизно на 10% упродовж 2003–2023 років. За оцінкою науковців, це скорочення могло трохи посилити потепління, яке спричиняє людська діяльність. Результати опубліковано в журналі Science Advances, а для аналізу поєднали супутникові спостереження, наземні вимірювання та атмосферні моделі — це дало змогу оцінити зміни не лише по регіонах, а й у глобальному масштабі.

Провідний автор дослідження Ашок Гупта, який раніше працював дослідником і асистентом наукового проєкту на кафедрі атмосферних та океанічних наук UCLA, а нині є науковцем у Vanderbilt University, назвав ці результати найпереконливішим на сьогодні доказом того, що на початку XXI століття атмосфера Землі стала менш запиленою.

За словами співавтора дослідження, атмосферного науковця UCLA Джаспера Кока, протягом значної частини XX століття кількість пилу, навпаки, зростала, а пік припав приблизно на 1980-ті. Причини і того зростання, і подальшого скорочення досі остаточно не встановлені.

Кок наголосив, що зменшення пилу, ймовірно, зробило невеликий внесок у потепління, яке вже відбувається через викиди парникових газів.

"Оскільки атмосферний пил загалом має незначний охолоджувальний вплив на клімат, його нинішнє скорочення, ймовірно, дещо посилило потепління, спричинене діяльністю людини", – пояснив науковець.

Водночас дослідники не твердять, що саме пил є головною причиною глобального потепління. Йдеться лише про додатковий чинник, який може впливати на енергетичний баланс планети поряд із значно масштабнішим впливом парникових газів.

Основна частина атмосферного пилу надходить із Північної півкулі. Вагому роль відіграють пустелі Північної Африки, зокрема Сахара, та пустельні регіони Азії, серед яких Гобі. Частинки здатні переноситися на тисячі кілометрів: у червні 2020 року пил із Сахари перетнув Атлантичний океан і дістався Північної Америки. Такі випадки показують, що атмосферний пил є глобальним явищем, а не локальною проблемою пустель.

Сучасні джерела пилу не обмежуються природними пустелями. Частина частинок утворюється на висохлих озерних та водно-болотних територіях, де люди змінили водний баланс заради сільського господарства чи інших потреб. Серед таких місць дослідники називають озеро Солтон-Сі та долину Оуенс у Каліфорнії, Велике Солоне озеро в штаті Юта й Аральське море на кордоні Казахстану та Узбекистану. Висихання водойм оголює ґрунт, який легко піднімається в повітря під дією вітру, тож скорочення глобальної кількості пилу не означає, що всі регіони стають чистішими.

Пил впливає не лише на температуру. Він переносить мінерали та поживні речовини, які осідають на суші й у Світовому океані, а для деяких екосистем такий перенос є важливим джерелом необхідних елементів. Водночас пил залишається фактором забруднення повітря, а його осідання на снігу та льоду зменшує відбивну здатність цих поверхонь — темніший сніг поглинає більше сонячної енергії, що може прискорювати танення.

"Зменшення кількості пилу має й інші потенційні наслідки для екосистем, якості повітря та атмосфери", – зазначив Кок.

Причини сучасного скорочення пилу ще належить встановити. Гупта продовжує дослідження у Vanderbilt University у співпраці з UCLA: науковці з'ясовують, яку частину змін можна пояснити змінами поверхневих вітрів та іншими екологічними факторами і як ці процеси розвиватимуться в майбутньому кліматі. Попри зниження рівня пилу з 1980-х років, його кількість в атмосфері все ще перевищує показники початку індустріальної епохи.