Voyager-1: відстань до Землі зросла до 23 годин на сигнал

Voyager-1 продовжує працювати в міжзоряному просторі, передаючи наукові дані з відстані, що постійно збільшується. Станом на квітень 2026 року на борту функціонують два наукові інструменти: магнітометр і детектор плазмових хвиль. Вони дозволяють досліджувати середовище за межами геліосфери — області, де домінує сонячний вітер.

Апарат віддаляється від Сонця зі швидкістю близько 17 кілометрів на секунду і залишається найвіддаленішим рукотворним об'єктом від Землі. У листопаді 2026 року він має досягти відстані в один світловий день, що означає: радіосигналу знадобиться приблизно 24 години лише на шлях в один бік. Зараз команда з Землі йде до зонда понад 23 години, а відповідь повертається ще стільки ж. Таким чином, один цикл «команда — відповідь» триває близько двох діб, не враховуючи аналіз даних.

Для інженерів NASA це суттєво ускладнює усунення несправностей: команди доводиться планувати заздалегідь, оскільки оперативно зреагувати на несподівану поведінку апарата неможливо.

Камери Voyager-1 вимкнули ще 1990 року після останнього знімка Сонячної системи. Тепер зонд передає переважно дані про навколишнє середовище. 17 квітня 2026 року інженери NASA також вимкнули систему реєстрації низькоенергетичних заряджених частинок — задля економії енергії.

Живлення апарата забезпечують три радіоізотопні термоелектричні генератори, що працюють на плутонії-238. Розпад ізотопу виділяє тепло, яке перетворюється на електрику без підзарядки. Під час запуску загальна потужність становила близько 470 ват (по 158 ват на генератор), але щороку вона знижується приблизно на чотири вати. Саме тому доводиться поступово відключати обладнання.

Точної дати завершення місії немає. За оцінками NASA, зонди серії Voyager можуть залишатися в зоні дії мережі далекого космічного зв'язку приблизно до 2036 року. Однак наукові вимірювання можуть припинитися раніше: у міру зниження потужності інженери вимикатимуть прилади один за одним. Навіть після цього апарат може деякий час передавати сигнал.

Voyager-1 перетнув геліопаузу в серпні 2012 року, вийшовши в міжзоряне середовище, хоча залишається під гравітаційним впливом Сонця. Запущений 5 вересня 1977 року, зонд досліджував Юпітер (1979) і Сатурн (1980), після чого продовжив рух у глиб космосу. Нині він передає дані зі швидкістю близько 160 біт на секунду, а сигнал приймають величезні антени Deep Space Network. Попри те, що апарат не виконує початкової програми, його робота дає вченим унікальні прямі вимірювання міжзоряного середовища.