Зникнення Сонця: як це вплине на Землю за розрахунками NASA
Якщо Сонце зникне, Земля порине у темряву через 8 хвилин 19 секунд. Розповідаємо, чому звук від Сонця не долетів би до нас майже 14 років і як вчені «слухають» нашу зорю.
Уявлення про раптове зникнення Сонця — це не лише сюжет для фантастики, а й привід для фізичних розрахунків. За даними NASA, світло від Сонця досягає Землі за 8 хвилин 19 секунд, долаючи середню відстань у 149,6 млн км. Це означає, що після зникнення зорі ми ще понад вісім хвилин бачили б її світло, перш ніж планета порине у темряву.
Швидкість світла у вакуумі становить 299 792 458 м/с. Для порівняння, звук у повітрі за температури 20°C рухається зі швидкістю 343 м/с (стандартне значення NOAA). Якщо поділити відстань до Сонця на швидкість звуку, вийде 436 145 396 секунд — це майже 14 років. За умов космічного холоду, близького до абсолютного нуля (0 К або -273,15 °C), ця подорож затягнулася б до 14,3 року.
Різниця між швидкостями вражає: світло швидше за звук у 874 000 разів. Це добре ілюструє гроза — спочатку ми бачимо блискавку, а грім чуємо із затримкою. Якщо розтягнути цю затримку на відстань до Сонця, секунди перетворюються на роки. Варто зазначити, що першим швидкість світла виміряв данський астроном Оле Ремер ще 1676 року, спостерігаючи затемнення супутника Юпітера Іо.
У Сонці справді існують звукові коливання з періодом близько п'яти хвилин. Їх виявили завдяки спільній місії NASA та Європейського космічного агентства (ESA) — обсерваторії SOHO. Однак почути їх напряму неможливо, адже між Землею і Сонцем немає повітря. Звук — це хвиля тиску, якій потрібне середовище: повітря, вода чи метал. У космосі частинок надто мало, щоб звукова хвиля могла поширюватися. Натомість світло — це електромагнітне випромінювання, яке вільно рухається крізь вакуум.
Геліосейсмологи, які вивчають коливання Сонця, не використовують мікрофони в космосі. Вони спостерігають за тремтінням сонячної поверхні через зміни у світлі, а потім переводять ці сигнали в чутні частоти. Це озвучення даних, а не запис реального звуку.
За теорією відносності Ейнштейна, гравітація також поширюється зі швидкістю світла. Тож якби Сонце зникло, Земля зберігала б орбіту ті самі 8 хвилин 19 секунд, після чого одночасно втратила б і світло, і гравітаційну прив'язку. Частинки сонячного вітру рухаються повільніше й досягають Землі за кілька днів. Отже, космос ніколи не «замовкає» синхронно — різні явища мають власний час поширення.
Читайте також
