«Рассвєт» застряг на орбіті: чому російський аналог Starlink не виходить на розрахункову висоту

Росія розробляє власну систему супутникового зв'язку, щоб дати армії незалежну від зовнішніх постачальників комунікацію та керувати силами, зокрема дронами. Поштовхом стало масове вимкнення терміналів Starlink на передовій і в прикордонних районах у лютому: компанія Маска деактивувала пристрої, не внесені до офіційного «білого списку». Обвалу фронту це не спричинило, а згодом Москва показала свою відповідь системі Маска — «Рассвєт». Її розробляє аерокосмічна компанія «Бюро 1440», заснована 2020 року і підпорядкована «ІКС Холдингу»; очолює її підприємець Олексій Шелобков.

Після впевненого старту почалися технічні труднощі. Наприкінці серпня Інститут вивчення війни констатував, що «Рассвєт» загальмував. Два запуски — 23 березня та 19 липня, по 16 апаратів у кожному — так і не вивели супутники на цільову орбіту заввишки 800 км. Другий запуск виявився особливо показовим: усі 16 апаратів залишилися значно нижче розрахункової висоти.

За даними трекера FindRassvet, станом на початок вересня перша партія перебувала на орбітах близько 510 км. Один апарат не виконав жодного маневру — ще в червні він зійшов з орбіти й згорів в атмосфері, а кілька супутників затрималися на висоті 350–370 км. Друга партія не дісталася навіть 500 км, хоч частина апаратів піднялася до 410–430 км. Стан щонайменше кількох із них можна назвати аварійним.

У першій партії (групи з номерами 1–16) до першої групи увійшли апарати №3, №5, №6, №7, №12 і №13, супутник №4 втрачено остаточно. До другої групи належать №1, №2, №8, №9, №11, №14, №15 і №16; кілька з них сягнули 500 км через 97,9–124,3 доби після старту. Винятком став №10: майже до кінця червня він знижувався до приблизно 270 км і лише потім із запізненням почав набирати висоту. №11 і №14 маневрували, але зупинилися на 360 і 350 км відповідно та на початок вересня поступово втрачали висоту — ймовірно, стабільних орбіт вони не досягнуть і за кілька років згорять. Загалом багато апаратів першої партії вже вийшли на стабільні 500 км.

У липневій партії найбільше проблем із №17 і №23: помітного набору висоти вони не показали, а в першій половині вересня їхні орбіти спустилися приблизно до 280 км. Якщо двигуни не увімкнуться, за кілька тижнів вони зійдуть з орбіти й згорять. №26 ненадовго піднявся до 305 км, після чого знову знизився, що може вказувати на невдалу спробу набору висоти або несправність рухової установки. Отже, з перших 32 супутників щонайменше три, ймовірно, повністю вийшли з ладу; якщо проблеми другої партії не вирішити швидко, кількість «аутсайдерів» може зрости до шести.

За оцінкою екс-радника голови Державного космічного агентства Андрія Колесника, перші партії є експериментальними, тож окремі недоліки неминучі. «Оскільки це все-таки перші партії (супутників "Рассвєт", – УНІАН), вони є експериментальними, – говорить УНІАН екс-радник голови Державного космічного агентства Андрій Колесник. – Звичайно, вони будуть мати окремі недоліки. Якщо взяти партію Starlink версії v 0.8, то вона теж була не зовсім працездатною на 100%. І деякі супутники з тих партій або відразу прямували назад в атмосферу і згоряли, або мали якісь ще технічні негаразди». За його словами, йдеться про льотно-конструкторські випробування, тому збої окремих апаратів — нормальне явище.

«Дива» з орбітами Колесник пояснює зміною планів: «Росіяни, як то кажуть, перевзулися у польоті. Найімовірніше, після того, як їх "руганула" спецслужба Кремля, вони змінили свої плани, хоча публічно про це не повідомили Міжнародному союзу електрозв’язку, який погоджує використання електромагнітного спектра на певних висотах. Але для росіян міжнародне право сьогодні не є указом, тому вони роблять те, що хочуть». Якщо всі апарати залишаться на 550 км і працюватимуть, це не стане провалом. Перша партія вже використовує прототипи спеціально розроблених терміналів, з якими, за словами експерта, переважно працюють «Російські залізниці».

Головним викликом може стати не надійність супутників, а наявність ракет. Усі чотири запуски «Бюро 1440» (два експериментальні у 2023 і 2024 роках і два з 32 апаратами) виконані однією ракетою — «Союз-2.1б», триступеневим носієм середнього класу сімейства «Союз-2», який виробляють у самарському РКЦ «Прогрес». Саме туди в ніч на 15 серпня вдарили українські ракети FP-5 «Фламінго». За словами Колесника, дефіциту носіїв Росія зараз не відчуває — запасу вистачить на рік-півтора, але ракети потрібні й для інших завдань. «А от чи вистачить стільки ракет для запуску "Рассветов", треба рахувати. Якщо вони так само будуть падати по 2-3 штуки з кожної партії або виходити з ладу, то їм потрібно ще 7-8 запусків для того, щоб повноцінно працювати на території України», — каже фахівець ракетно-космічної галузі.

Формально є альтернатива — «Ангара» від центру імені Хрунічева, потужніша за «Союз-2.1б». У 2026 році «Роскосмос» оголосив про перенесення виробничих потужностей до Омська, що далі від України (понад 2000 км по прямій), хоч дальність «Фламінго» — 3000 км. Від 2014 року «Ангару-А5» запускали лише п’ять разів: вона надзвичайно дорога — перші зразки коштували близько 100 млн доларів, приблизно вп’ятеро дорожче за запуск «Союзу» і навіть дорожче за важкий «Протон-М». «Росіяни намагаються максимально скоротити витрати, зокрема навіть у межах використання різних модифікацій ракети-носія "Союз-2". Тож коштів у них дуже мало. А для того, щоб почати використовувати ту ж "Ангару" для запусків, які раніше мали здійснюватися на "Союзах", знадобиться дуже багато додаткових грошей», — говорить УНІАН Андрій Колесник.

32 супутники — лише перший крок. Для базового покриття «Бюро 1440» потрібно 250 апаратів, а до 2030 року Москва хоче запустити понад 700 — для глобального охоплення. Аудиторію оцінювали у 1,5–2 млн осіб у РФ і до 12 млн у світі (понад 70 країн) за пропускної здатності від 50 Мбіт/с до 1 Гбіт/с на абонента. Для України розгортання системи загрозливе передусім можливістю керувати БпЛА на великій відстані — оператор зможе отримувати дані й змінювати маршрут чи завдання дрона прямо в польоті. Заблокувати російські запуски Україна навряд чи здатна, хіба що тимчасово. Найефективнішим заходом протидії виглядає створення Москві економічних проблем — перешкоджання виробництву і ракет, і супутників, що можливо лише за систематичної допомоги Заходу.