Супутники «Рассвет»: чи можливо збити російську мережу

Російська компанія «Бюро-1440» розгорнула на орбіті супутники «Рассвет», які забезпечують окупаційним військам супутниковий інтернет. Перед Україною постало питання ефективної протидії цій системі.

Аналітики розглядають варіант фізичного знищення апаратів. Історичний прецедент існує: 1 листопада 1968 року радянський супутник-винищувач «Космос-252» шрапнельною боєголовкою знищив ціль «Космос-248». Той перехоплювач важив 2,4 тонни, мав запас палива для орбітальних маневрів і радіолокаційну головку самонаведення. Його виводили ракетою «Циклон-2» з Байконура, а наведення здійснювалося після розрахунку орбіти та корекції на першому витку. Для цього використовували радари типів 5Н15 «Дністер» та 5Н86 «Дніпро» на вузлах «Мішелевка» під Іркутськом і «Сари-Шаган» у Казахстані — по чотири РЛС на кожному, що формували поле в радіусі 5000 км і на висотах до 3000 км.

Однак такі засоби Україні недоступні. Крім того, за останні десятиліття кількість супутників на орбітах значно зросла, тож спроба збити російські апарати може створити нові проблеми.

Головна складність — архітектура сучасних систем супутникового інтернету. Вони будуються не на кількох великих апаратах, а на великій мережі. За російськими даними, на орбіті вже перебуває щонайменше 288 супутників «Рассвет», а планована чисельність із повним функціоналом — 730 одиниць.

Більш перспективним напрямом аналітики вважають створення комплексів радіоелектронної боротьби. Україна вже зосередилася на ураженні наземної інфраструктури цієї космічної системи.

Експерт із супутникового зв’язку Володимир Степанець зазначив, що «Рассвет» забезпечують над Україною два-три «вікна зв’язку» на добу тривалістю понад годину. Станом на 31 липня 2026 року 12 із 16 запущених у березні апаратів вийшли на робочу висоту 550 км, ще три піднімаються, а один згорів, імовірно, через виробничий дефект.