Російський аналог Starlink: що відомо про систему «Рассвет» та її вразливості

Російська компанія «Бюро 1440» продовжує виводити на орбіту супутники власного проєкту «Рассвет», що має стати аналогом Starlink. Перші 16 робочих апаратів було запущено у березні, у липні відбувся ще один запуск, а наступного року планується збільшити угруповання до кількох сотень.

Систему розробляли для цивільних користувачів, проте президент РФ Володимир Путін обговорював її у військовому контексті. Під час зустрічі з військовими у Кремлі 12 червня він заявив, що робота над «російським Starlink» добре просувається, і висловив сподівання, що окупанти «скоро відчують це на землі».

Інженер космічних систем, колишній британський військовий Ієн Мьюрхед пояснює, що інтенсивний розвиток низькоорбітального супутникового інтернету пов’язаний із потребами сучасних армій, які не можуть діяти без надійного зв’язку для передачі великих обсягів даних. Війна в Україні продемонструвала, що супутникові угруповання є єдиним реальним способом забезпечити такий обмін в умовах конфлікту.

На відміну від старих геостаціонарних систем, супутники Starlink перебувають на висоті 350–550 км, що дозволяє швидше передавати дані. Однак для безперебійного доступу потрібна велика кількість апаратів. Наразі Starlink має понад 10 000 супутників, тоді як російське угруповання значно менше.

Мьюрхед вважає, що «Рассвет» поки не зрівняється зі Starlink за масштабом, але навіть часткове розгортання суттєво збільшить обсяг доступного для російських військ зв’язку та покращить їхні можливості управління. Водночас він звертає увагу на вразливість системи: наземні станції, через які дані передаються на супутники, великі, нерухомі та випромінюють електромагнітні сигнали, тому їх складно приховати.

Українських користувачів Starlink обслуговують станції у Польщі, Литві та Туреччині — країнах НАТО, тому Росія ризикує отримати військову відповідь у разі їх знищення. Натомість наземні станції «Рассвета» на території РФ стануть легітимними цілями для українських далекобійних безпілотників. «Я впевнений, що пріоритетними цілями Росії є Starlink, але вони не можуть їх знищити, тоді як Україна може завдати удару. Навіть якби станція була в Сибіру, ніщо не завадить Україні атакувати її», — зазначає Мьюрхед.

Директорка з космічної безпеки Secure World Foundation Вікторія Самсон додає, що ще однією перешкодою є обмежені можливості Росії щодо запуску супутників. Це не унеможливлює створення мережі, але вона працюватиме повільніше та менш ефективно, ніж Starlink чи китайські проєкти Guowang і Qianfan.

За даними ГУР, до 2027 року Росія планує вивести на орбіту майже 300 супутників, і Україна вже обговорює способи протидії системі. Експерт із супутникового зв’язку Володимир Степанець зазначає, що російські супутники вже забезпечують над Україною щонайменше два «вікна зв’язку» на добу, кожне тривалістю понад годину.