«Рассвет»: російський аналог Starlink буксує і на орбіті, і на землі

Супутниковий зв'язок перетворився на критичний елемент сучасної війни: Starlink використовували для управління підрозділами й дронами не лише українські, а й російські військові. Коли в лютому 2026 року Starlink обмежив російським силам доступ до терміналів в Україні, Москва активізувала власний проєкт-аналог — «Рассвет».

За задумом, апарати працюють на низьких навколоземних орбітах, що знижує затримку сигналу. Плата за це — короткий час перебування одного супутника над конкретною ділянкою, тому для безперервного покриття потрібне велике угруповання.

Хронологія запусків виглядає так. Перші три «Рассвет-1» вивели на орбіту в червні 2023 року. У травні 2024-го за ними пішли три «Рассвет-2», які вийшли на заплановані 800 кілометрів. Проблеми почалися із серійними «Рассвет-3»: першу партію з 16 апаратів планували на 2025 рік, але перенесли на березень 2026-го. Після виведення на висоту близько 300 кілометрів супутники мали самостійно піднятися до 800 кілометрів — натомість один згорів в атмосфері, 13 застрягли приблизно на 510 кілометрах, ще два — на 360.

У липні запустили наступні 16 апаратів, і ця група повторила невдачу: три супутники опустилися до 300 кілометрів або нижче, тож можуть так і не стати повноцінно працездатними. Космічний експерт Анатолій Зак назвав такий рівень невдач «дуже болючим» і «ймовірно, близьким до неприйнятного».

За документами, поданими «Бюро 1440» до Міжнародного союзу електрозв'язку, система може налічувати або 292 супутники на висоті 800 кілометрів, або 1350 апаратів на 600 кілометрах. Зак сумнівається, що Росія встигне вийти на показник у 292 супутники до кінця 2027 року. Аналітик Якуб Яновський допускає, що безперервний зв'язок над Україною з'явиться в оптимістичному сценарії у 2028 році, а найімовірніше — лише до 2030-го.

Друга проблема — наземна інфраструктура. Starlink уже виготовив мільйони терміналів, тоді як публічних свідчень масштабного виробництва пристроїв для «Рассвет» немає. Фазовані антени складні у виробництві, а дефіцит компонентів, імовірно, змусить Росію закуповувати частину деталей у Китаї.

До цього додається фізична уразливість: Україна вже била по російських об'єктах, пов'язаних із супутниковим зв'язком і космосом, зокрема по центру супутникового зв'язку в Дубні та підприємству «Прогрес». Щоб отримати робочу систему, Росії доведеться налагодити весь ланцюг — від ракет і супутників до терміналів, наземних станцій і комплектуючих. Провал навіть кількох ланок здатен загальмувати розгортання.

Яновський пояснює, чому ставка така висока: традиційні військові системи зв'язку розраховані переважно на голос, тоді як сучасне поле бою вимагає постійного обміну великими обсягами даних, зокрема відео з безпілотників. «Саме тому Starlink і подібні системи практично незамінні для військових», — сказав він.

Водночас невдачі не варто сприймати як гарантію безпеки. Радник президента України Сергій Бескрестнов попереджає: Росія здатна швидко доопрацювати технології й вивести значну частину угруповання на орбіту.