Астероїд 44 Nysa виявився трилопатевим із супутником

31 липня 2026, 17:31 ·655 слівредакція

Міжнародна група астрономів уперше отримала зображення астероїда 44 Nysa, який має трилопатеву форму та власний супутник. Спостереження проводилися за допомогою двох наземних телескопів.

Астрономи вперше ідентифікували трилопатевий астероїд 44 Nysa в головному поясі між Марсом та Юпітером. Об'єкт, відкритий ще 1857 року, має крихітний супутник, який отримав тимчасову назву S/2026 (44) 1.

Понад півтора століття астероїд залишався для науковців лише яскравою точкою. Попередні спроби визначити його форму за допомогою космічного телескопа «Габбл», радара обсерваторії Аресібо та методу зоряних покриттів не давали точних результатів. Дослідники припускали, що об'єкт може складатися з двох частин.

Прорив став можливим завдяки спостереженням Великого бінокулярного телескопа (LBT) на горі Грем в Аризоні та Дуже великого телескопа (VLT) Європейської південної обсерваторії на горі Параналь у Чилі. Знімки отримали 15 лютого та 21 березня 2026 року на LBT за допомогою інструменту SHARK-VIS, а на VLT — протягом десяти епох з 9 березня по 5 квітня з використанням приладу SPHERE та поляриметра ZIMPOL.

Ключову роль відіграла адаптивна оптика, метод «lucky imaging» та чисельна суперроздільна здатність. Команда також застосувала інноваційний алгоритм сліпої деконволюції, щоб підвищити чіткість і видалити яскраве гало навколо астероїда.

Створена 3D-модель показала тіло неправильної форми завширшки 75 кілометрів. На поверхні виявили п'ять великих ударних кратерів та дві долини, які інтерпретуються як «шиї», що з'єднують лопаті. Період обертання становить трохи більше ніж 6,4 години.

Супутник діаметром 1 кілометр обертається навколо астероїда на відстані щонайменше 170 кілометрів. Він приблизно у 4000 разів тьмяніший за Nysa, тому для його виявлення використали метод висококонтрастного зображення PCA-ADI.

Основна гіпотеза формування об'єкта — контактна потрійна система, де три тіла слабо утримуються гравітацією. Альтернативна версія припускає, що Nysa зазнала зіткнення з більшим астероїдом, і припливні сили розірвали тіло на фрагменти, які згодом злилися. Відстеження орбіти супутника дозволить точно визначити масу та густину астероїда.

Nysa є найбільшим представником рідкісного класу астероїдів типу E з високою відбивальною здатністю, зумовленою наявністю енстатиту. Такі тіла формувалися близько до Сонця і могли бути будівельними блоками внутрішніх планет. Якщо Nysa є реліктом тієї епохи, вона може розповісти про умови у внутрішній частині Сонячної системи 4,5 мільярда років тому.