LEO перенасичена: скільки супутників ще витримає орбіта

Станом на кінець 2024 року ESA фіксує на LEO близько 40 000 об'єктів, що відстежуються, з яких активними є лише ~11 000 апаратів. Понад 1,2 млн фрагментів розміром від 1 см здатні знищити супутник, а 50 000 уламків перевищують 10 см. На висоті ~550 км, де працює Starlink (понад 10 000 апаратів), щільність сміття вже порівнянна з кількістю активних супутників.

До Starlink додаються інші програми: Amazon Leo (392 супутники на орбіті, ліцензія на 7 736), OneWeb (600+ апаратів, замовлено 340 нових), європейський IRIS² (348 супутників, бюджет €15,6 млрд), китайські Guowang (~13 000) та Qianfan (до 15 000). Загалом китайські проєкти заявляють до 50 730 супутників. Тобто до 2030 року на LEO додадуться десятки тисяч нових апаратів від чотирьох незалежних програм.

Маневрування ухилення стало рутиною: Starlink у 2025 році виконав ~300 000 таких маневрів, а за період червень 2025 – травень 2026 — понад 355 000. Кожен супутник у середньому маневрує понад 40 разів на рік. Це збільшує ймовірність зіткнення, особливо без обов'язкової координації між операторами мегасузір'їв.

Синдром Кесслера — сценарій ланцюгової реакції зіткнень, що робить орбіту непридатною на десятиліття. За оцінкою World Economic Forum (січень 2026), нижче 800 км уже є тисячі об'єктів з часом розпаду понад 100 років. Прецеденти були: тести протисупутникової зброї Китаю (2007), Росії (2021), зіткнення Iridium–Cosmos (2009).

Ринок Space Traffic Management (SSA/STM) оцінюється у $1,7–2,3 млрд на 2025 рік. Сенсорні гравці, як LeoLabs ($60 млн+ контрактів у 2025), надають дані, аналітичні, як Neuraspace (AI-платформа, €15,6 млн у серпні 2026), — обробку. Регулятори відстають: обов'язкового міжнародного режиму немає, лише добровільні настанови. Ключові тригери — перехід американської TraCSS у повний продакшн або ухвалення EU Space Act, що створить примусовий попит на комерційні STM-сервіси.