NASA шукає пояснення незвичним отворам, які Curiosity знайшов на Марсі

Марсіанські ями й порожнини для планетологів не новина, але цього разу Curiosity натрапив на утворення, які вибиваються із звичної картини. Йдеться про широкі та дуже неглибокі заглиблення, походження яких поки не має однозначного пояснення.

Знахідку зроблено в долині Вейл-Гранде — широкій долині, що прорізає багаті на сульфати шари гори Шарп у кратері Гейл. Одне з отворів, які потрапили в кадр, має діаметр близько 1 сантиметра. Сам ровер зараз піднімається схилами гори й працює на території, яку до нього майже не вивчали.

Зазвичай невеликі марсіанські заглиблення пояснюють так: у породі трапляються твердіші мінеральні включення або камінці, навколишній матеріал руйнується ерозією швидше, а стійкіший тримається довше. Коли включення зрештою випадає або вивітрюється, на його місці залишається порожнина. Із новими отворами ця логіка не спрацьовує: поряд немає очевидних каменів чи мінеральних включень, і загалом вони не схожі на типові порожнини, які Curiosity уже фіксував на Марсі.

Щоб розібратися, команда місії задіяла кілька інструментів. Камера MAHLI зробила знімки поверхні крупним планом, а камери Mastcam зняли навколишню територію з різних ракурсів. Такі кадри об'єднують у тривимірну модель поверхні — це дає змогу точно виміряти форму й глибину заглиблень і визначитися з механізмом їхнього утворення. Остаточної відповіді наразі немає.

Підйом на гору Шарп — ключова частина нинішньої місії. Наприкінці серпня 2026 року ровер подолав позначку в 1000 метрів висоти від початку підйому, тоді як сама гора здіймається приблизно на 5,5 км над дном кратера Гейл. Її шари вчені розглядають як геологічний архів Марса: у них збереглися сліди різних періодів історії планети, і послідовний аналіз допомагає відтворити, як Марс із світу, де колись була вода, став холодним і сухим.

До цієї ділянки Curiosity працював у районі утворень, відомих як boxwork, — мережі стійких мінералізованих гребенів, які, за припущеннями вчених, могли сформуватися під впливом підземних вод мільярди років тому. Тепер ровер піднявся вище й досліджує сульфатні шари над цією областю.

Увагу дослідників привернула й інша особливість місцевості: під час руху вигляд сусідніх шарів породи змінюється дуже швидко. Частина з них має грубішу сіру поверхню й по-різному чинить опір ерозії. Щоб з'ясувати причину, команда скерувала ровер на аналіз хімічного складу порід — ці дані ще належить обробити.

Серед можливих пояснень появи отворів називають незвичайний процес ерозії або особливі властивості самої породи, хоча не виключено, що зрештою знайдеться зовсім інший механізм. Curiosity працює на Марсі понад 14 років, і навіть після такого терміну планета демонструє форми рельєфу, які змушують учених переглядати припущення. Поки NASA збирає додаткові дані, ці отвори залишаються маленькою, але нерозгаданою загадкою Червоної планети.