Потік водню довжиною 1,9 трлн км змінює орбіти планет

Міжнародна група дослідників опублікувала в журналі The Astronomical Journal результати спостережень за системою GW Оріона, розташованою за 1300 світлових років від Землі. Це потрійна зоряна система, навколо якої обертається протопланетний диск із газу та пилу — рідкісний випадок, адже подібні структури зазвичай формуються навколо одиночних зірок.

Диск складається з трьох кілець, розташованих на відстані 6,7, 28 і 51 мільярда кілометрів від центру системи (44, 187 і 340 астрономічних одиниць). Для порівняння, Земля перебуває в 1 астрономічній одиниці від Сонця. Кожне кільце нахилене під різним кутом до площини екліптики, причому найбільше відхилення має зовнішнє кільце.

Раніше астрономи припускали, що деформацію диска викликає гравітація невидимої гігантської планети. Нові дані показують: причина в іншому. Залишки молекулярної хмари, з якої утворилася зоряна система, породжують потік водневого газу довжиною близько 1,9 трильйона кілометрів (0,2 світлового року). Обмін кутовим моментом між цим потоком і кільцями диска призводить до його деформації.

Такі газові потоки переважно з водню відомі тим, що сприяють зростанню зірок, передаючи їм масу. Тепер з’ясувалося, що вони можуть впливати й на орбітальну структуру планетних систем.

Відкриття має значення для розуміння екзопланет. У Сонячній системі всі планети обертаються в площині екліптики, що збігається з екватором Сонця. Більшість планет в інших системах поводяться аналогічно, однак деякі мають сильно нахилені орбіти або обертаються в напрямку, протилежному обертанню своєї зірки. Можливо, саме міжзоряні газові потоки, подібні до виявленого, є тією силою, що змінює орбіти таких планет.