Астрофізик пояснив, чому Венера залишилася без супутника

Астрофізик Стівен Крейн із Каліфорнійського університету опублікував теорію, яка має пояснити відсутність у Венери власного супутника. За його припущенням, надзвичайно повільне обертання планети навколо своєї осі зумовило б поступове зближення будь-якого природного супутника з нею по спіралі — аж до зіткнення й загибелі.

Сам дослідник називає це явище «небесним канібалізмом»: Венера, за його словами, не змогла утримати своє небесне тіло. Найімовірніше, супутник у неї все ж був.

Підставою для висновку стали комп'ютерні моделі, побудовані на фізиці планет і гравітаційній механіці гіпотетичних венеріанських супутників різних розмірів. Усі розрахунки дають однаковий результат: рано чи пізно таке тіло падає на материнську планету. Крейн зазначає, що поглинання супутника, ймовірно, сталося протягом першого мільярда років історії Венери.

Досі в науковому середовищі побутували дві версії: або Венера ніколи не мала власного супутника, або він був знищений унаслідок потужного зіткнення з іншим небесним тілом. Нова теорія пропонує третій сценарій.

Крейн також припускає, що на етапі зародження Венера не уникнула руйнівного зіткнення з іншою протопланетою — того самого типу, який, за поширеною гіпотезою, призвів до утворення Місяця.

Окремо варто згадати про температурні умови на планеті. Раніше вчені пояснювали, чому Венера гарячіша за Меркурій, хоча розташована далі від Сонця. Колись найспекотнішою планетою Сонячної системи був саме Меркурій, але з поступовим зростанням яскравості Сонця низка подій, відома як «неконтрольований парниковий ефект», підняла температуру поверхні Венери значно вище за меркуріанську. За однією з версій, спочатку Венера була тропічним раєм.

Отже, історія Венери постає як ланцюг втрат: планета могла втратити не лише помірний клімат, а й власний супутник. Теорія Крейна поки що залишається модельною — прямих доказів існування венеріанського супутника в минулому немає.