Як тварини відкривали людству космос і парашути

Історія авіації та космонавтики немислима без тварин — саме вони першими випробовували парашути, ракети та умови невагомості. Французький повітроплавець Жан-П'єр Бланшар у 1785 році вперше скинув з повітряної кулі контейнер із собакою з висоти близько 300 метрів: купол наповнився повітрям, і пес приземлився неушкодженим. Через рік у Гамбурзі вчений повторив експеримент із бараном, перевіряючи здатність парашута витримати вагу, близьку до людської. Самому Бланшару довелося скористатися винаходом у 1793 році після розриву кулі — він вижив, хоча й зламав ногу.

Першими істотами, які піднялися вище офіційної межі космосу, стали плодові мушки дрозофіли: у лютому 1947 року США запустили їх на трофейній ракеті V-2 на висоту 109 кілометрів. Мушки повернулися живими, що дозволило вченим вивчати вплив космічної радіації на організми. Першими ссавцями, які досягли умовного кордону космосу, стали радянські собаки Дезик і Циган — 22 липня 1951 року ракета Р-1В підняла їх на висоту близько 100 кілометрів, після чого вони успішно приземлилися на парашуті.

США у своїх експериментах робили ставку на приматів. У 1959 році макака-резус Ейбл і саймірі Міс Бейкер витримали перевантаження в центрифузі й здійснили політ на ракеті «Юпітер». Шимпанзе Хем у січні 1961 року на кораблі «Меркурій» став першим, хто виконував команди під час польоту, довівши можливість роботи в невагомості.

Першою твариною на орбіті Землі стала радянська дворняга Лайка, запущена на «Супутнику-2». Через відсутність технології повернення вона загинула від перегріву. Успішний орбітальний політ із поверненням здійснили Білка та Стрілка 19 серпня 1960 року, провівши в космосі понад 25 годин. Франція відзначилася запуском кішки Фелісетт у жовтні 1963 року — вона піднялася на 156 кілометрів і повернулася живою.

Серед незвичайних «космонавтів» — дві середньоазіатські черепахи, які у вересні 1968 року на кораблі «Зонд-5» облетіли Місяць і вижили після жорсткої посадки в Індійському океані. Тихоходки у 2007 році стали першими тваринами, що вижили у відкритому космосі без захисту: після 10 днів у вакуумі та під сонячною радіацією більшість ожила після зволоження. Павуки Арабелла та Аніта на станції Skylab у 1973 році адаптувалися до невагомості та почали плести симетричну павутину. А жаби-бики на супутнику Orbiting Frog Otolith у 1970 році допомогли зрозуміти природу «космічної морської хвороби» через схожість їхнього вестибулярного апарату з людським.

Ці експерименти підтвердили здатність живих організмів переносити стартові навантаження, невагомість і радіацію, що відкрило людству шлях до космічних польотів.