Радар уперше "торкнувся" Місяця: як проєкт «Діана» змінив космічну еру
10 січня 1946 року військові та цивільні інженери у Нью-Джерсі вперше в історії відправили радіосигнал до Місяця й отримали відбиту луну. Експеримент довів, що радіохвилі здатні долати космічні відстані.
Команда під керівництвом підполковника Джона Девітта у таборі Еванс, штат Нью-Джерсі, провела успішне випробування модифікованої радіолокаційної системи, спрямувавши потужні імпульси на Місяць. Через 2,5 секунди осцилограф зафіксував слабкий зворотний сигнал, який подолав близько 768 тисяч кілометрів — відстань до супутника Землі та назад.
До цього моменту наукова спільнота сумнівалася, що високочастотні хвилі можуть пройти крізь іоносферу. Проєкт «Діана» вперше продемонстрував, що радіолокаційний сигнал здатний безперешкодно виходити за межі планети, що заклало основу радіолокаційної астрономії.
Для досягнення результату фахівці суттєво переробили військову установку SCR-271 часів Другої світової війни. Вони збудували велику антенну решітку на вежі, щоб сконцентрувати передачу, та створили надчутливий приймач, здатний відфільтровувати космічний шум. Інженери також врахували доплерівські поправки через рух Місяця, і час затримки сигналу точно збігся з теоретичними розрахунками.
Успіх експерименту довів, що наземні радари можуть працювати як активний інструмент дослідження космосу. Це відкрило шлях для вивчення відстаней, руху та властивостей небесних тіл без оптичних телескопів, а також стало передумовою для супутникового зв’язку та місячних місій.
Читайте також
