Космос як поле бою: США визнали наявність орбітальної зброї, РФ розгортає коорбітальні системи

14 вересня 2026 року міністр ВПС США Трой Мейнк заявив, що Космічні сили країни мають «on-orbit space control weapons». Тип цих засобів, їхня кількість, принцип дії та орбітальні параметри не розкриваються. Доктрина Космічних сил описує space control як наступальні й оборонні операції: захист власних систем і обмеження, деградація або нейтралізація космічного потенціалу противника.

Підготовкою сил до орбітальної війни займається Mission Delta 9. Аналіз загроз і визначення цілей — завдання 75th ISR Squadron, а 3rd Space Operations Squadron має прямо сформульовану мету: «close with and defeat enemy forces in space».

У 2026 році проєкт VICTUS HAZE перевів швидке орбітальне реагування в практичну площину. Апарат Jackal компанії True Anomaly переслідував маневруючий Puma від Rocket Lab: зближення, спостереження, перебудова траєкторії після маневру цілі та повторне зближення. Це повноцінна RPO-операція, яка технологічно придатна і для коорбітального перехоплення.

На геостаціонарній орбіті, приблизно за 35 800 км від Землі, працюють апарати GSSAP: вони маневрують і виконують близьку інспекцію космічних об'єктів. 12 лютого 2026 року угруповання підсилили GSSAP-7 і GSSAP-8.

X-37B залишається універсальною експериментальною платформою — безпілотний космоплан здатен довго перебувати на орбіті, маневрувати та тестувати закриті технології. Під час місії OTV-7/USSF-52 відпрацьовувалося аерогальмування, а восьма місія OTV-8/USSF-36 стартувала у серпні 2025 року. Доказів того, що X-37B належить до зброї, про яку говорив Мейнк, немає.

Навчання Apollo Maneuvers 2026 стали live-fly тренуваннями US Space Command із координованого маневрування апаратів на низькій, середній та геостаціонарній орбітах. Відпрацьовували maneuver warfare, логістику в умовах протидії та взаємодію військових, союзних і комерційних систем. Наступний рівень — Golden Dome і Space-Based Interceptors: орбітальний ешелон протиракетної оборони, інтегровану спроможність якого Space Force планують продемонструвати до 2028 року. Уже укладено 20 угод із 12 компаніями із потенційною сукупною вартістю до $3,2 млрд.

Американський алгоритм вибудовується в ланцюг: виявлення, ідентифікація, орбітальне стеження, маневр, зближення, бойовий вплив. Фізичний принцип останньої ланки засекречений — він може бути кінетичним або некінетичним: РЕБ, спрямована енергія чи інший вплив.

Москва вибудовує багаторівневу протисупутникову архітектуру. Один із ключових напрямів — програма «Нивелир» і пов'язані з нею супутники серії «Космос». Російські апарати демонстрували схему «матрьошки», коли супутник відділяв інший об'єкт; в одному з епізодів американська сторона класифікувала його як високошвидкісний projectile. Показові приклади — «Космос-2558», виведений у площину орбіти американського USA-326, і «Космос-2576» у площині USA-314. Незалежні спостерігачі пов'язують ці американські апарати з оптичною розвідкою NRO.

У квітні 2026 року командувач US Space Command генерал Стівен Вайтінг заявив, що Росія переходить від випробувань до оперативного розгортання коорбітальних систем у межах досяжності важливих американських супутників. У травні, за даними відкритого орбітального спостереження, «Космос-2610» — «Космос-2613» змінили параметри орбіт, наближаючись до площини польоту комерційного SAR-супутника ICEYE-X36; системи ICEYE використовуються зокрема для забезпечення України радіолокаційними знімками. Це OSINT-оцінка, а не підтверджена бойова операція РФ.

Серед інших напрямів — direct-ascent ASAT, ракета «Нудоль», яка в листопаді 2021 року знищила «Космос-1408», утворивши понад 1500 відстежуваних уламків. Розвиваються засоби придушення супутникового зв'язку й навігації, зокрема «Тирада-2С», та лазерні комплекси типу «Пересвет», потенційно здатні засліплювати оптику космічної розвідки. Найнебезпечніший напрям — ядерна протисупутникова система, про розробку якої американська сторона повідомляє з 2024 року; у березні 2026-го US Space Command та представники понад 60 компаній моделювали наслідки такого сценарію в межах Apollo Insight. Ядерний вибух у космосі може через електромагнітний імпульс і штучне радіаційне середовище уразити одразу значну кількість апаратів.

Поза цим фокусом залишається Китай, якого американське військове командування розглядає як головного довгострокового космічного конкурента: Пекін розвиває коорбітальні системи, РЕБ, лазерні технології, direct-ascent ASAT, військові супутникові угруповання та космічне цілевказання для операцій в Індо-Тихоокеанському регіоні.

Від космічної інфраструктури залежать навігація, зв'язок, раннє попередження про ракетний напад, розвідка, метеорологія, синхронізація мереж, наведення високоточної зброї та управління військами. Тому супутники цих класів можуть стати одними з перших цілей. Для цього не обов'язково підривати апарат: його можна заглушити, засліпити оптику, порушити канал управління, атакувати наземний сегмент через кіберпростір або застосувати маневруючий коорбітальний апарат.

16 вересня голова Об'єднаного комітету начальників штабів США генерал Ден Кейн заявив, що американські військові мають бути готовими «fight, endure and win» у середовищі «from the seabed to cislunar space» — від морського дна до цислунарного простору між Землею і Місяцем. Отже, у 2026 році питання вже не в тому, чи стане космос полем бою, а в тому, якими будуть правила війни, коли зброя вже перебуває на орбіті.