Орбітальні дата-центри SpaceX: ціна питання — тонни металів

Концепція орбітальних дата-центрів, яку просуває SpaceX, передбачає створення мегаконстеляції з приблизно 1 мільйона апаратів, що працюватимуть як обчислювальна інфраструктура для штучного інтелекту. Окрім технічних та економічних питань, проєкт породжує проблему, якої не існує для наземних серверних: матеріальні втрати.

На Землі електроніку після завершення експлуатації можна переробити. У космосі частина матеріалів згорає під час входження в атмосферу, а решта виводиться на орбіту утилізації. Автор аналізу Скотт К. Джонсон називає це «астероїдним видобутком навпаки»: замість доставки металів з космосу на Землю, інфраструктура працює у зворотному напрямку.

Масштаб проблеми видно навіть на прикладі Starlink: за даними Journal of Spatial Information Science, ця система вже подвоїла масу об'єктів на низькій навколоземній орбіті. Запропонована мережа дата-центрів була б значно більшою.

## Щорічне списання та втрати ресурсів

Розрахунки базуються на п'ятирічному терміні служби графічних процесорів. Для констеляції з мільйона супутників це означає списання приблизно 200 тисяч апаратів щороку. У заявці SpaceX до Федеральної комісії зі зв'язку США від 29 травня 2026 року йшлося про гарантоване зведення з орбіти та згоряння в атмосфері близько 40 тисяч супутників. Решту 160 тисяч планується переміщувати на віддалену орбіту утилізації.

Під час входження в атмосферу матеріали не зникають: вони перетворюються на частинки та сполуки, які розсіюються і поступово осідають на поверхню. Особливе занепокоєння викликає алюміній — його масове потрапляння в атмосферу може впливати на озоновий шар протягом десятиліть.

## Оцінка втрат: лише графічні процесори

Оскільки детальні характеристики майбутніх супутників не розкриті, аналіз зосередився лише на графічних процесорах. Маск описував апарати як конструкції на основі модифікованої стійки Nvidia Vera Rubin NVL72 з 72 GPU. Для оцінки використано дані дослідження травня 2026 року з журналу Communications Earth & Environment про хімічний склад GPU Nvidia A100 за 32 елементами.

Систему охолодження (88% маси карти) виключили з розрахунку, оскільки в космосі вона не потрібна. Навіть за консервативного сценарію — кожен супутник складається лише з 72 «голих» A100 — щорічні втрати виявляються суттєвими. Для більшості металів обсяги незначні порівняно зі світовим видобутком, але для паладію та талію вони становлять приблизно 1% річного світового видобутку кожного.

## Астероїдний еквівалент

Для наочності автор порівняв втрати з потенційним видобутком на астероїдах. Кількість платини, яку втрачала б система, відповідає запасам астероїда діаметром 16–43 метри. Для кобальту (180 кг) знадобився б астероїд 3–6 метрів. Для міді — 140–190 метрів, для срібла та барію — 225–300 метрів, а для олова — близько 530 метрів. І таку операцію довелося б повторювати щороку.

## Місячне виробництво як вихід

SpaceX уже розглядає можливість позаземного виробництва. У документах до Комісії з цінних паперів і бірж США компанія заявила: «Ми маємо намір створити виробничі потужності на Місяці, включно з фабриками для виробництва великомасштабних супутників для обчислень зі штучним інтелектом. Ми очікуємо використовувати сировину з Місяця для створення більшої частини маси супутників і доставляти із Землі мікросхеми та інші компоненти з меншою масою».

Місячний ґрунт містить алюміній і титан, дослідники вже вивчають способи їх видобутку. Але спочатку доведеться доставити на Місяць інфраструктуру, обладнання та саму фабрику, що потребує значних витрат.

Проблема втрати матеріалів може стати предметом майбутнього екологічного регулювання космічної діяльності. Регуляторам доведеться оцінювати не лише ризик космічного сміття, а й кількість земних ресурсів, які виводяться за межі планети. Поки що мільйонна мережа AI-супутників не побудована, але навіть спрощені розрахунки показують: питання утилізації може виявитися не менш масштабним, ніж саме створення орбітальних дата-центрів.