Нептун: крижаний гігант із найшвидшими вітрами Сонячної системи

До відкриття Нептуна астрономи фіксували аномальні зміни орбіти Урана й припустили, що на неї впливає гравітація невідомого тіла. Розрахована орбіта вказала, де саме шукати планету, і спостереження це підтвердили. До 1930 року, поки не виявили Плутон, Нептун вважався останнім рубежем Сонячної системи, потім на 76 років втратив цей статус, а з 2006-го, коли Плутон перевели до карликових планет, знову його повернув.

Нептун розташований приблизно за 4,5 мільярда кілометрів від Землі. Діаметр планети — близько 49 500 км, тобто майже вчетверо більше за земний, а маса перевищує земну в 17 разів. За розмірами це четверта планета системи після Юпітера, Сатурна й Урана, а за масою — третя: Уран трохи легший.

Рік на Нептуні триває майже 165 земних років, а доба коротша за земну на 8 годин — повний оберт навколо осі планета робить за 16 годин.

Попри найбільшу віддаленість від Сонця, Нептун не найхолодніша планета. На Урані температура сягає мінус 224 градусів Цельсія, тоді як в атмосфері Нептуна коливається від мінус 200 до мінус 220. Вітри тут найшвидші в Сонячній системі — до 2200 км/год, а ще вирують шторми, відомі як Великі темні плями. Планета випромінює в космос приблизно у 2,5 раза більше тепла, ніж отримує від Сонця, і точний механізм цього внутрішнього нагрівання досі не з'ясований.

Атмосфера Нептуна складається переважно з водню й гелію, а також води, метану та аміаку, і лежить над крижаною мантією та кам'янистим ядром із заліза й нікелю. Саме через переважання льоду й каменю планету називають крижаним гігантом, хоча заморожені вода, метан та аміак за консистенцією більше нагадують густу рідину. У ядрі температура сягає 7000 градусів Цельсія — вище, ніж на поверхні Сонця. Блакитного відтінку планеті додає метан в атмосфері. Частина вчених вважає, що Нептун доречніше називати кам'янистою планетою, адже гірських порід там може бути більше, ніж показували ранні дослідження, інші схиляються до терміна «магматична планета» через можливий магматичний океан у надрах.

Про наявність кілець у Нептуна астрономи припускали ще з 1960-х, але докази отримали лише 1989 року, коли планету вперше й востаннє відвідав зонд NASA «Вояджер-2». Той самий апарат виявив 6 нових супутників.

Нині у Нептуна 16 супутників, половину з яких відкрили у XXI столітті. Два останні, знайдені 2024 року, поки мають лише буквено-цифрові позначення. Найбільший — Тритон, виявлений Вільямом Ласселом 1846 року. Це єдиний великий супутник у Сонячній системі з ретроградною орбітою: він обертається проти напрямку обертання самої планети. Другим супутником стала Нереїда, яку 1979 року відкрив Джерард Койпер. Під крижаною оболонкою Тритона, за припущеннями окремих дослідників, може ховатися океан рідкої води — а отже, потенційне середовище для позаземного життя.

Нових безпілотних місій до Нептуна ні NASA, ні інші космічні агентства поки не планують, тож планету вивчають наземні обсерваторії та телескопи «Хаббл» і «Вебб». Серед останніх значних результатів — уперше зафіксоване 2025 року полярне сяйво в атмосфері крижаного гіганта.