Курсант ВМС «Космос»: шлях від цивільного до водолаза

До повномасштабного вторгнення він не мав військового досвіду. 24 лютого стало точкою відліку: після базової загальновійськової підготовки «Космос» опанував спеціальність зв’язківця — радіотелекомунікації та секретний зв’язок. Далі — 59-та окрема мотопіхотна бригада імені Якова Гандзюка, Херсонщина.

«Перший місяць був дуже важким психологічно. Ти не розумієш, де ти, що відбувається, як діяти. Страх був постійно. Але поруч були побратими — вони допомогли адаптуватися», — згадує військовий моряк.

Попри посаду зв’язківця, у бригаді працювали всі незалежно від спеціалізації. «Якщо потрібен був результат, всі виконували спільну роботу. Ми забезпечували зв’язок, слухали ефіри росіян, виїжджали на завдання разом із розвідкою. Бувало, й стріляли», — каже він.

День звільнення Херсона він пам’ятає особливо. «Люди були щиро раді бачити Збройні Сили України. Це неможливо забути. Наша бригада піднімала український прапор у місті. Для мене це був момент, коли ти розумієш: усе це недарма».

Після фронту — Покровський район, бої поблизу ДАПу. Він міг залишитися в піхоті або перейти до Сил безпілотних систем, але обрав Інститут ВМС і водолазну справу.

«Це особлива спеціальність. Не для всіх. Є серйозний відбір, потрібне залізне здоров’я, відповідна психіка. Спочатку було складно й незрозуміло, але коли почалися практичні заняття, я буквально закохався в цю справу», — розповідає курсант.

Найважливіше під водою, за його словами, — спокій. «Якщо починається паніка, нічим хорошим це не закінчується. Ми маємо діяти не емоціями, а знаннями й навичками. Для цього є м’язова пам’ять, постійні тренування і дисципліна».

На запитання про повернення до вільного Херсона він відповідає коротко: «Думаю, так. Просто пройтися містом і згадати».