Космос як поле бою: як Росія випробовує протисупутникову зброю

24 лютого 2022 року, ще до того, як танки перетнули кордон України, тисячі супутникових модемів у країні та Центральній Європі вийшли з ладу. Ця кібератака на комерційну супутникову систему стала першим ударом у війні, який згодом пов'язали з російською державою.

За словами Карі Бінген, директорки Проєкту з аерокосмічної безпеки Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), метою було підірвати здатність українських військових та уряду підтримувати зв'язок. Цей інцидент продемонстрував, що сучасна війна може починатися не з пострілів, а зі шкідливого коду, спрямованого проти орбітальних апаратів.

Після початку повномасштабного вторгнення наземні телескопи зафіксували підозрілі маневри російських супутників «Луч-1» і «Луч-2». Вони неодноразово наближалися до геостаціонарних європейських супутників, зокрема Intelsat 39. Таке зближення, за словами орбітального аналітика французької компанії Aldoria Норбера Пузена, нагадує повітряний бій: обидва апарати стежать за маневрами один одного, намагаючись з'ясувати, хто першим зробить крок.

Експерти RUSI Джуліана Зюсс наголошує, що Росія вже понад десять років випробовує межі, використовуючи супутники для гібридної війни. Це частина ширшої стратегії, яка включає кібератаки, глушіння сигналів і навіть розробку кінетичної зброї. У листопаді 2021 року, за три місяці до вторгнення, Росія провела випробування протисупутникової ракети, що викликало занепокоєння щодо можливого застосування таких технологій.

Окрему загрозу становить можлива розробка Росією космічної ядерної зброї. У 2022 році на орбіту вивели супутник «Космос-2553», який, за даними США, може бути частиною такої програми. Хоча Росія заперечує ці звинувачення, ідея не нова: ще у 1962 році США провели випробування Starfish Prime, підірвавши ядерну бомбу на орбіті, що спричинило потужний електромагнітний імпульс і вивело з ладу кілька супутників.

На тлі цих загроз західні країни, зокрема Японія, Франція, Індія та Німеччина, розробляють «супутники-охоронці» для захисту цінних орбітальних апаратів. Водночас, як зазначає Карі Бінген, навіть країни з базовими ракетними технологіями, як-от Іран чи Північна Корея, потенційно здатні перехоплювати супутники на передбачуваних траєкторіях.

Космос перестає бути нейтральною територією, і ризик помилкових розрахунків зростає. Якщо станеться руйнування супутника, визначити, чи було це навмисним втручанням, чи аварією, буде надзвичайно складно. Це ставить перед міжнародною спільнотою нові виклики щодо забезпечення безпеки космічної інфраструктури.