Космос-2026: США, Європа та Китай ділять орбіту й Місяць

США дедалі відкритіше розглядають космос як театр бойових дій, тоді як Європа намагається вибороти стратегічну автономію та задати міжнародні правила гри.

Американська військова присутність поза Землею матеріалізується швидко. Космічні сили США розширюють функціонал: минулого місяця почесний караул презентував нову парадну форму, а командування називає військовослужбовців («вартових») ключовою ланкою бойових спроможностей держави. Дональд Трамп опублікував у соцмережах згенероване ШІ зображення за пультами управління космічними операціями та заяву «Місяць наш».

Такі претензії суперечать міжнародному праву. Директорка з питань космічної безпеки та стабільності фонду Secure World Foundation Вікторія Самсон нагадує: Стаття II Договору про космічний простір 1967 року прямо забороняє національне відчуження Місяця чи інших небесних тіл, проголошуючи їх надбанням усього людства. Риторика ускладнює співпрацю в межах цивільної місячної програми Artemis, де ключовий фактор — партнерство.

У Парижі президент Франції Еммануель Макрон організував перший Міжнародний космічний саміт із делегаціями з майже 120 країн. Мета — цивільні норми безпеки для перевантажених орбіт. Захід опинився під загрозою через політичні розбіжності: SpaceX, Blue Origin та ще два американські гіганти відмовилися від участі після застережень адміністрації Білого дому щодо «проєвропейського порядку денного». Китай делегацію направив, а ФРН, яка офіційно співголовує, залишилася без канцлера Фрідріха Мерца.

Європа хоче зменшити залежність від американських носіїв, хоча її бюджет у цій сфері — лише близько 20% від асигнувань США. Для незалежного доступу до орбіти ЄС розраховує вивести Ariane 6 на 9–10 запусків на рік до 2027 року.

Глобальна інфраструктура критично залежить від приватних корпорацій. SpaceX виводить апарати і для NASA та Пентагону, і для європейських партнерів. Після 2028 року компанія планує припинити запуски на Falcon 9, запропонувавши клієнтам Starship, який поки що допрацьовують. Концентрація таких можливостей у кількох приватних гравців створює ризики для національної безпеки.

Розміщення зброї в космосі юридично під табу, але мілітаризація орбіти триває від початку космічної ери. Кінетичні випробування протисупутникової зброї з ураженням власних апаратів провели чотири держави: США, рф, Китай та Індія. Нині акцент змістився на засоби стримування та обмеження доступу: глушіння GPS у Балтійському регіоні та на Близькому Сході, лазерне засліплення розвідувальних супутників, кібератаки й підміна навігаційних даних, небезпечні зближення на геостаціонарній орбіті, а також розробка рф ядерного заряду для орбітального розташування — його детонація на низькій навколоземній орбіті здатна вивести з ладу сотні апаратів.

Проблема в подвійному призначенні більшості технологій. Коли Китай задіяв супутник для зняття з орбіти аварійного апарата, це можна трактувати як прибирання космічного сміття, але з військового погляду це готова протисупутникова зброя. Франція та Німеччина минулого року оголосили про мільярди євро на військово-космічні спроможності й системи обізнаності про ситуацію в космосі. Тонка межа між захистом і наступом загрожує гонкою озброєнь.

Найбільша небезпека — ескалація на Землі. За Холодної війни угоди забороняли створювати перешкоди національним технічним засобам верифікації — супутникам спостереження та попередження про ракетний напад. Пошкодження таких апаратів під час кризи можуть бути витлумачені як підготовка до першого ядерного удару, що здатне спровокувати миттєву фатальну відповідь.