Орбіта як арена: США, Європа та Китай ділять космос у 2026 році

Космічний простір у 2026 році вже не сприймають як символічну арену для змагання за престиж. Тепер це поле прагматичної конкуренції за економічний та військовий вплив, де стикаються інтереси США, Європи та Китаю.

Американські Космічні сили (US Space Force) розширюють функціонал: минулого місяця почесний караул відомства презентував нову парадну форму, а командування називає військовослужбовців («вартових») ключовою ланкою бойових спроможностей. Дональд Трамп опублікував у соцмережах згенероване ШІ зображення за пультами управління космічними операціями та заяву «Місяць наш».

Такі претензії суперечать міжнародному праву. Директорка з питань космічної безпеки та стабільності фонду Secure World Foundation Вікторія Самсон нагадує: Стаття II Договору про космічний простір 1967 року забороняє національне відчуження Місяця чи інших небесних тіл, проголошуючи їх надбанням усього людства. Риторика ускладнює співпрацю в межах цивільної місячної програми Artemis, де ключовим є партнерство.

Президент Франції Еммануель Макрон організував у Парижі перший Міжнародний космічний саміт із делегаціями з майже 120 країн. Мета — цивільні норми безпеки для перевантажених орбіт. Утім, SpaceX, Blue Origin та ще два американські гіганти відмовилися від участі після застережень адміністрації Білого дому щодо «проєвропейського порядку денного». Китай делегацію направив, а ФРН, яка офіційно співголовує, залишилася без канцлера Фрідріха Мерца.

ЄС хоче зменшити залежність від американських носіїв, хоча його бюджет у цій сфері — лише близько 20% від асигнувань США. Для незалежного доступу до орбіти Союз розраховує вивести ракету Ariane 6 на 9–10 запусків на рік до 2027 року. Водночас SpaceX забезпечує виведення апаратів для NASA, Пентагону та європейських партнерів, а після 2028 року планує припинити запуски Falcon 9, пропонуючи клієнтам Starship, який ще допрацьовують. Концентрація можливостей у кількох приватних гравців створює ризики для національної безпеки.

Пряме розміщення зброї в космосі юридично залишається під табу, але мілітаризація орбіти триває. Кінетичні випробування протисупутникової зброї з ураженням власних апаратів провели США, рф, Китай та Індія. Акцент змістився на засоби стримування та обмеження доступу: глушіння GPS у Балтійському регіоні й на Близькому Сході, лазерне засліплення розвідувальних супутників, кібератаки та підміна навігаційних даних, небезпечне зближення апаратів на геостаціонарній орбіті, а також розробка рф ядерного заряду для орбітального розташування — його детонація на низькій навколоземній орбіті здатна вивести з ладу сотні апаратів.

Проблема в подвійному призначенні технологій. Коли Китай задіяв супутник для зняття з орбіти аварійного апарата, це можна трактувати як прибирання сміття, але з військового погляду це готова протисупутникова зброя для захоплення сторонніх об'єктів. Франція та Німеччина минулого року оголосили про виділення мільярдів євро на військово-космічні спроможності та системи обізнаності про ситуацію в космосі (Space Domain Awareness). Тонка межа між захистом і наступом загрожує гонкою озброєнь.

Найбільший ризик — ескалація на Землі. За Холодної війни угоди забороняли створювати перешкоди для національних технічних засобів верифікації — супутників спостереження та попередження про ракетний напад. Пошкодження або виведення з ладу супутників системи ядерного стримування під час кризи можуть витлумачити як підготовку до першого ядерного удару, що здатно спровокувати миттєву фатальну відповідь.