Curiosity знайшов на Марсі отвори, яких не може пояснити

Марсіанські ями та порожнини самі по собі не є рідкістю, проте ці утворення помітно відрізняються від усього, що ровер знаходив раніше. Зараз Curiosity піднімається схилами гори Шарп у кратері Гейл і працює на території, яку до нього майже не вивчали.

Знімки зроблено в долині Вейл-Гранде — широкій долині, що прорізає багаті на сульфати шари гори Шарп. Одне з заглиблень має в діаметрі приблизно 1 сантиметр. Для планетологів форма таких утворень — джерело інформації про те, як змінювалася поверхня планети протягом мільярдів років.

Зазвичай подібні ями пояснюють просто: у породі трапляються твердіші мінеральні включення або камінці, навколишній матеріал руйнується ерозією швидше, а стійкіший тримається довше. Коли включення зрештою випадає або вивітрюється, на його місці лишається порожнина. З новими отворами ця логіка не спрацьовує: поруч немає очевидних каменів чи мінеральних включень, і на типові марсіанські порожнини вони не схожі.

Щоб розібратися, команда місії задіяла кілька інструментів. Камера MAHLI зняла поверхню крупним планом, а камери Mastcam отримали зображення місцевості з різних ракурсів. З цих кадрів складають тривимірну модель поверхні, яка дає змогу точно виміряти форму й глибину заглиблень і визначити механізм їхнього утворення. Остаточної відповіді наразі немає.

Загадкові отвори потрапили в поле зору ровера саме тоді, коли він перейшов на відносно нову для себе ділянку. Раніше цього року Curiosity залишив район утворень, відомих як boxwork, — мережу стійких мінералізованих гребенів, які, за припущеннями вчених, могли сформуватися під дією підземних вод мільярди років тому. Тепер ровер піднімається вище та досліджує сульфатні шари над цією областю.

Підйом на гору Шарп — один із головних етапів нинішньої місії. Наприкінці серпня 2026 року ровер подолав позначку 1000 метрів висоти від початку сходження. Сама гора височіє приблизно на 5,5 км над дном кратера Гейл, і її шари правлять за геологічний архів Марса: у них збереглися сліди різних періодів історії планети. Аналізуючи їх послідовно, Curiosity допомагає відтворити, як Марс перетворився зі світу, де колись була вода, на холодну й суху планету.

Дослідники звернули увагу й на іншу особливість місцевості: під час руху вигляд сусідніх шарів породи змінюється дуже швидко. Частина з них має грубішу сіру поверхню та по-різному чинить опір ерозії. Щоб з'ясувати причину, команда місії скерувала ровер на аналіз хімічного складу порід — ці дані ще належить обробити.

Остаточної версії вчені поки не називають. Серед можливих пояснень — незвичайний перебіг ерозії або особливі властивості самої породи; не виключено, що зрештою знайдеться зовсім інший механізм. Curiosity працює на Марсі понад 14 років, але навіть після такого тривалого дослідження планета демонструє форми рельєфу, які змушують учених переглядати свої припущення. Поки триває збір додаткових даних, ці отвори залишаються маленькою й нерозгаданою загадкою Червоної планети.