COMAC C919: витоки оливи та дефекти крила у звіті China Southern

У розпорядженні авіаційної спільноти опинився внутрішній документ China Southern Airlines, який стосується технічного стану парку літаків COMAC C919. Папір, датований травнем поточного року, містить перелік дефектів, що виникають на нових машинах. Автентичність документа офіційно не підтверджена, однак це не зупинило фахове обговорення його змісту.

Серед зафіксованих недоліків — витоки оливи в сухому відсіку крила, пошкодження кріплень контурів пожежної сигналізації, відшарування панелі закрилків, заклинювання клапанів протиобледеніння та обгоріла панель електроживлення задньої кухні. Частина цих проблем була відома ще на етапі приймання повітряних суден і під час льотних випробувань, проте вони продовжували проявлятися після введення лайнерів у комерційну експлуатацію.

Показовим є випадок із бортом B-659F: перший серйозний збій стався вже через 13 годин після початку експлуатації. У документі наголошується, що йдеться не про поодинокі інциденти, а про повторювані відмови, які автори звіту характеризують як «системні проблеми, що існують тривалий час».

China Southern Airlines, яка наразі експлуатує 12 літаків C919 та має замовлення ще на 88 машин, звернулася до виробника COMAC із вимогою розкрити інформацію про раніше виявлені дефекти та надати графіки їх усунення. Загальний портфель замовлень перевізника на цю модель становить 100 лайнерів із поставками до 2031 року.

C919 — перший китайський вузькофюзеляжний реактивний пасажирський літак повного циклу розробки. Його позиціонують як прямого конкурента Airbus A320neo, Boeing 737 MAX та російського МС-21. Китайська програма наразі випереджає російську: C919 уже сертифікований, випускається серійно та виконує регулярні рейси, тоді як МС-21 досі перебуває на стадії випробувань.

Окремо COMAC працює над висотною модифікацією C919 для експлуатації у високогірних аеропортах. Версія отримала укорочений фюзеляж і модернізовані бортові системи, адаптовані до роботи на значних висотах. Водночас темпи серійного випуску залишаються стриманими: попри амбітні плани нарощування виробництва, у 2026 році замовникам передано лише невелику кількість машин. Критично важливі компоненти — двигуни та авіоніка — постачаються західними виробниками, що створює ризики для виробничого циклу через геополітичну напруженість і перебої з логістикою.