У давнину в Україні на кінець року припадало багато свят, серед яких найбільш шановані: архістратига Михаїла (21 листопада), апостола Андрія Первозван-ного (13 грудня) і святого Миколая (19 грудня).
Як відомо з Біблії, архангел Михаїл є архістратигом (командиром) небесного війська і всіх небесних сил безтілесних. З його ім'ям пов'язано багато переказів, у яких він виступає переможцем Сатани — тобто, злої сили. В одному з них йдеться про те, що давним-давно, коли ще не було на світі нічого, крім води, ходив по ній Бог і якось побачив бульбашку. Коли Всевишній доторкнувся до неї посохом, звідти вискочив маленький чорний чоловічок із хвостом і ріжками. Господь назвав його Сатанаїлом і послав у морську глибінь, аби той дістав жменю землі. Сатанаїл зумів принести стільки землі, скільки потрапило йому під нігті. Однак, на його велике здивування, там, де Бог висипав цю землю у воду, утворився пагорб, на якому виросли дерева, а згодом Господь поселив там тварин і людей. Відтоді й охопила заздрість Сатанаїла — адже той вважав себе не гіршим за Бога. І задумав Сатанаїл посісти його місце. Одного разу Бог залишив його самого на небі, сказавши: "Ось глечик із водою — умочи у неї пальця і з краплі води постане такий самий, як ти, — буде з ким спілкуватися".
Щойно Господь вийшов, як Сатанаїл умочив палець, крапнув води і переконався, що й справді з'явилося створіння, подібне до нього. Тоді він негайно по-настворював безліч таких істот — скільки води вистачило. І вирішив Сатанаїл: "Є в мене своє військо — буде й своє царство! Тепер я буду панувати на небі сам". Він розсівся на троні й наказав своєму воїнству не пускати Бога на небо. Та незважаючи на те, що сила-силенна чорних чоловічків почали кидати в нього каміння й грязюку, Господь дістався неба. Він прокляв Сатанаїла і трон із царем-самозванцем, його військо і слуги звалилися на землю. Так виникла і закінчилася найперша війна — між Богом і Сатанаїлом — отже, між добром і злом.
Після цього Господь створив на небі військо білих ангелів, а одному з них, що мав ім'я Миха, доручив пильно стежити за Сатанаїлом, перешкоджаючи йому чинити зло. Тим часом Сатанаїл настільки переповнився злобою, що відкрито повстав проти Бога. Одного разу, коли Миха змагався з Сатанаїлом, Бог дав йому огненний меч, яким Миха відрубав чорному чоловічкові три крила з одного боку. Відтоді Бог відокремив від імені Сатанаїла склад "їл" і додав його до імені ангела Михи, внаслідок чого Сатанаїла стали звати Сатаною, а Миху — Михаїлом.
Культ архістратига Михаїла був перенесений із Візантії до Київської Русі, де він став покровителем князів і заступником воїнів у походах. В одній з легенд розповідається про те, що коли Бог поділив землю на країни, архістратиг Михаїл вибрав собі край, золотий від осіннього листя, наче його зброя, а ріки текли там блакитні, ніби його прапор. Так він став охоронцем України-Руси.
Архангел Михаїл був покровителем київського князя Святослава (християнське ім'я — Михайло), який 1108 р. збудував Михайлівський Золотоверхий монастир. З цього часу Михаїл — опікун воїнів — є покровителем Києва. Михайлівський Золотоверхий монастир став символом могутньої держави, святинею, яка згуртовувала навколо себе людей, котрі дбали про розвиток і процвітання рідного краю. Там підписували важливі державні угоди, відбували урочисті обряди.
Про традиційний культ святого Михаїла серед нашого народу свідчить його зображення на княжих печатках, гербах, церковних і військових корогвах, у родовій геральдиці. Опіка архістратига Михаїла над великими князями ототожнювалася із його покровительством Києву та Київській землі. Литовський князь Гедимін, котрий у XIV ст. захопив Київ, вважаючи себе безпосереднім спадкоємцем руських князів, обрав собі емблему з архістратигом Михаїлом. І навіть після перетворення Київського князівства на воєводство в складі Польсько-Литовської держави (1471 р.) на гербі Києва залишилося його зображення.
У пізніші часи архістратиг Михаїл став покровителем запорозького козацтва — його образ прикрашав козацькі знамена. Під час Визвольної війни 1648-1654 рр. корогва з ликом архістратига була найвищим символом Козацької держави. Герб із святим Михаїлом залишався емблемою і після входження українських земель до складу Російської імперії. Зображення архістратига зустрічається на гербах інших міст України: Василькова, Гадяча, Канева, Таращі, Черкас, Чигирина.
З утвердженням більшовицької влади в Україні древня емблема Києва була скасована. Збереглася вона лише на пам'ятнику князю Володимиру. Протягом 1934-1938 рр. було зруйновано Михайлівський Золотоверхий монастир, а мистецькі скарби вивезено до Росії. Сімдесят шість років в Україні не використовувалися освячені тисячолітньою традицією символи. Рішення про відновлення міського герба із зображенням архістратига Михаїла було прийнято Київською міською радою 18 квітня 1995 р.
21 листопада православна церква вшановує архістратига Михаїла і його небесне воїнство урочистими співами: "Величаємо тебе, святий архістратиге Михаїле і всіх вас, ангельські сини небесні, що повсякчас прославляєте Господа...
Небесних сил архістратиги, завжди молимо вас ми, недостойні, щоб вашими молитвами охороняли й покровою вашої слави захищали ви нас, що з любов'ю припадаємо до вас і взиваємо: від напастей спасайте нас, як старшини небесних сил".
За народною уявою архістратиг Михаїл — мужній рицар, який перемагає зло, покровитель і оборонець знедолених, суддя темних сил.
